Методичні родзинки

Цікаві історії звичайних речей

Мета:  ознайомити учнів з цікавими фактами з історії речей, що оточують нас в повсякденному житті;

-розширити предметні компетенції учнів;

- виховувати у учнів інтерес до шкільного предмету- історії.

Хід заходу.

І. Вступ.

 В нашій школі проходить тиждень    «Цікавий і загадковий світ гуманітарних наук. Сьогодні – перший день.  Я назвала його  «Ц ікава історія звичайних речей.» 

Слайд 1.В нашому повсякденному житті ми часто використовуєм предмети, які здаються нам простими і звичайними, не здогадуючись, скільки цікавих загадок і історій вони зберігають.

З собою я принесла чорну скриньку, в якій є багато знайомих вам речей. Про них ми і поговоримо.

ІІ. Основна частина.

Слайд 2.

Наприклад, я хочу познайомити вас з необхідним пристроєм, який дуже пов’язаний з тим, що зображено на малюнках. Як ви вважаєте, що спільного у зображеннях?

Цей пристрій  неохідний в нашому шкільному житті. В давні часи люди використовували замість нього І, а  сьогодні ми  користуємось ІІІ. Після перегляду презентації, ви зрозумієте, до чого тут ІІ.

В давні час, коли люди не знали, як виміряти час, вони прокидались від веселого крику півня, мобільні телефони служать нам не тільки для того, щоб грати в ігри на уроках, вони мають годинник.

Слайд 3.

1. Перша сторінка нашої мандрівки   годинник.

За багато тисячоліть до винаходу сучасних  годинників  люди намагалися вимірювати час.

Слайд 4.

Перший найпростіший прилад для вимірювання часу - сонячний годинник - було винайдено вавилонянами приблизно 3,5 тисячі років тому.

Посеред рівного майданчика вбивали кілок. У сонячний день кілочок відкидав тінь на майданчик, розкреслений, як циферблат сучасних годин. Протягом дня тінь рухалася, і по її положенню люди визначали час дня.

Але в похмурий день і вночі сонячний годинник не працював.

Слайд 4.

Поряд з сонячним годинником вже в 2-му і 1-му тис. до н.е. в Індії, Єгипті, Китаї і Греції будувався водяний годинник, який показував час і вдень, і вночі. У Вавілоні такий годинник був в ходу ще 2050 років тому. Багато сотень років вони служили людям, а ось назву отримали образливе: «клепсидри» – в переведенні «крадійка  води». По крапельках волога перетікала з однієї судини в іншій, і по тому, скільки води витекло, визначали, скільки часу «витекло». З тих часів прийшли вислови :   час стікає, плин часу.

Сьогодні я вам покажу водяний годинник, який я спорудила на перерві.

 

Слайд 5.

 

Для вогняного годинника   використовували  свічки, масляні  лампи  або  гніт       для  виміру   часу.    У  древньому  Китаї  існував «годинник», який    був  зроблений  з  просочених маслом вірьовок, на яких  були  зав'язані  вузли. Такий шнурок  підпалювали і  кожного разу, коли  полум'я   досягало вузла, проходив  певний  відрізок   часу.

Слайд 6.

Пісочний годинник є  приладом, що складається з двох  судин, сполучених вузькою  горловиною, один з яких  частково заповнений піском — час,  за який пісок через горловину  пересипається в іншу судину,  може складати від декількох  секунд до декількох годин.

Слайд 7.

Перший механічний  годинник винайдений в Німеччині  близько 1000 року Абатом Гербертом -будущим папою Сильвестром  II.

  Механічний годинник з коліщатками  з'явився в 13 столітті, а  1470 рік характеризується винаходом  першого механічного годинника, що працює  від енергії пружини.

Найперша хвилинна стрілка з'явилася  в годиннику в середині 16 століття, а  секундна – в 18 столітті.  Найперший кишеньковий годинник  винайшов  в

 1510 р. нюрнберзький годинникар Петер Генлайн.  Спочатку  наручний годинник був лише жіночій, прикрашений  коштовними каменями ювелірні виріб.     У 90-х роках 19 століття  чоловіки - військові стали користуватися наручними годинниками.

 Слайд 8.

Електронні – годинники, в яких  для відліку часу використовуються  періодичні коливання  електронного генератора. Електронний годинник ви можете побачити в кабінеті історії. З нетерплячкою ви іноді поглядаєте на нього на уроці.

Завдяки появі атомного годинника учені дістали  можливість  вимірювати час набагато точніше, ніж за допомогою  астрономічних методів. Показання атомних годинників  змінюються  на 1 секунду за 3 млн. років, тому вони  застосовуються у всьому світі як стандарт часу.

Якщо ви уважно слухали, тодля вас не буде важко виконати моє завдання: спорудити з матеріалів, які я вам запропоную старовинні годинники.

 А час, відведений для цього, відміряємо за допомогою пісочного годинника.

Слайд 9.

2.   Друга сторінка нашої мандрівки.  (гроші)

Для продовження необхідно відгадати загадки.

 Ця річ знайома всім нам, микористуємось ними. Задопомогою них можна задовільнити певні наші потреби, для зберігання їх у мене є спеціальний футляр. Він називається гаманець.

Слайд 10.

А розповість вам про гроші мій веселий помічник.

3.   В мїй чорній скринці я принесла портфель.  А що ми носимо в нашому портфелі?  Завжди там можна знайти річ, про яку я хочу вам розказати. Ця річ допомагає нам отримати знання, вивчити домашнє завдання і показати на уроці, які розумні учні в класі.

З цієї речовини виготовлена цікава книжка, розумний шкільний підручник, зошит школяра.  Здогадались? Це папір.

Я пропоную вам взяти участь у вікторині.

Що давні люди використовували   як матеріал для письма?

З якої країни прийшов до нас папірус?

В якій країні книжки були глиняні?

Яка країна подарувала нам алфавіт, який покладений в основу сучасних алфавітів ?

Від назви якого міста походить слово «бібліотека»?

Відео про папір.

4. В моєму портфелі є ще дуже необхідні для навчання речі . Одна з них є нерозлучною подругою паперового зошита -  кулькова ручка.

Відео про кулькову ручку.

 5.  (олівець) 

Чорний ящик сховав ще одне шкільне приладдя.

 Його назва  зашифрована в ребусі.  Хто перший відгадає?

Відео про олівець

ІІІ. Підсумок.

 Сьогодні ми познайомились з історією простих і звичних речей. Я б могла продовжити свою розповідь. Ми йдемо в їдальню. Дуже цікавим є походження ложки і виделки, перших тарілок. Але все це ми дізнаємось на уроках історії.

 На уроках нам в пешу чергу знадобиться те, що зашифровано в моїх ребусах.

Слайд 11, 12.

Дякую за увагу.

Середньовічне місто

Тема.    Європейське середньовічне місто.

Мета.   -  Пояснити причини появи середньовічних міст;

              - охарактеризувати цехове ремесло, побут, житло і заняття городян,

               показати середньовічне місто як центр ремесла і торгівлі;

              - розвивати навички роботи а групах, аналізу документів, вміння

               розв’язувати історичні задачі й проблемні завдання;

              - виховувати інтерес до середньовічної історії.

Тип уроку:   урок засвоєння нових знань

 

Обладнання уроку:  репродукції малюнків, «Феодальний замок», «Середньовічне місто», «В майстерні середньовічного зброяра», «Середньовічний ярмарок», карта середньовічної Європи, задачі до тексту підручника, картки на закріплення матеріалу, додатковий матеріал.

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку. 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Створюємо разом асоціативний кущ «Середні віки».

2.     Виберіть з хмари тегів, які найбільші біди підстерігали людей середньовіччя.

3.     Якою була державна влада в середні віки.

4.     На які великі групи поділялось середньовічне суспільство.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

На  уроці ми розглянемо  нову тему . Я зашифрувала її в ребусі, який ми з вами розгадаємо.

План

1.                    Виникнення міст.

2.                    Боротьба міст за самоврядування.

3.                    Населення та зовнішній вигляд міст. Цехи.

4.                    Ремесло в середньовічному місті.

5.                    Торгівля і лихварство.

 

 Але перш ніж ми вирушимо на екскурсію в середньовіччя, звернемося до нашого путівника. (Робота в парах) (Додаток №1) Проаналізувати матеріал, установивши при цьому причинно-наслідкові зв’язки такого історичного явища, як поява міст у середньовіччі. Закінчивши роботу ми дамо відповідь на питання: що зумовило появу середньовічних міст? На виконання роботи у вас є 5 хвилин.

 

А зараз я перелічу назви європейських міст та що вони означають в перекладі на українську, ви ж спробуєте відповісти:

Про що свідчать такі назви?

Оксфорд  -  «бичачий брід»

Франкфурт  -  «вільний брід»

Ньюкасл   -   «новий замок»

Кембрідж  -  «міст через річку Кем»

Мюльхаузен  -  «дім мельника»

Страсбург  -  «фортеця на дорозі»

Сент-Етьєн  -  «святий Етьєн»

Чому ж міста виникали саме в таких місцях?

- Для виникнення міста обиралось таке місце, куди легко могли дістатися жителі ближніх і дальніх поселень. У часи середньовіччя густі ліси і болота ніде не пересікали мощені дороги. Дороги між поселеннями більшу частину року тонули в багнюці і проїхати по них було неможливо. Єдиним зв’язком між поселеннями залишались повноводні ріки, по течії яких рухалися судна і плоти. Саме тому і не дивно, що міста виникали насамперед на березі великої ріки, зазвичай там, де вона була неглибока, щоб легко можна було переправитися на протилежний берег. І тому назви деяких європейських міст закінчуються на «фурт» або «форд», що означає  брід. Таку ж роль відігравали і мости.

Але набагато частіше зустрічаються назви міст, що закінчуються на «бург», що означає «укріплення», «замок». Перед вами один з таких замків. Він не дуже великий, зате добре захищений. Майбутні городяни, обираючи місце для поселення, цінували не тільки зручність місця його розміщення, а й турбувалися про безпеку. Місто не могло виникнути там, де щодня людям загрожувала небезпека,  а от під надійним захистом такого замка можна було не боятися за своє майно і життя. Тому і виникали тут торжища. Спочатку вони діяли тільки у святкові дні, а потім ремісники, купці і селяни перебирались ближче до того місця, де можна було продавати і купувати. А ще місто могло виникнути біля монастиря, бо його стіни також були добре укріпленими.

Міста в Європі виникали на рубежі X – XІ століть, коли вже було багато ремісників, що були незадоволені ні мізерною кількістю сільських замовників, ні своїм бродячим існуванням.

2.   Робота з підручником. Ви маєте опрацювати текст і працюючи в групах знайти рішення тих задач, які я перед вами поставлю. На виконання завдання у вас є не більше 3 хвилин.

(робота в групах)  Додаток № 2

Вчитель. Отже, городяни боролися за незалежність від сеньйора та власне самоврядування. Хтось зумів відкупитися від свого феодала, хтось здобув це право силою. Але не завжди все складалося просто    Першим містом, що отримало право на самоврядування було Німецьке місто Магдебург. Тому право на місцеве самоврядування стали називати Магдебургським правом. (визначення записати в зошит)

3.   Хто жив у місті і який зовнішній вигляд мали міста?– У своїй розповіді спирається на малюнок «Середньовічне місто»)   Міське населення, об’єднане в ремісничі цехи та купецькі гільдії, як ми вже дізнались, в результаті наполегливої  боротьби проти сеньйорів, здобували право на самоврядування.  Погляньте, на центральній площі міста ми бачимо споруду ратуші (будинок міського  самоврядування) з баштою, прикрашеною півником і великим годинником. Саме ратуша, міська башта і собор були знаками вольності міського населення. Вхід в ратушу робили дуже вузеньким  з метою забезпечення ефективної оборони. В стіну ратуші, зліва від входу, вбудовано емблему міста – голову бика. При масовій безграмотності населення такі емблеми відігравали роль адреси складу, магазину, цеху і т.п.

Особливою гордістю городян був собор. Його будували інколи протягом десятків і сотень років. Цех мулярів користувався в місті великою повагою. Позаду ратуші ми бачимо романський собор з двома дзвіницями.

Головна площа  в місті, як бачимо, не мощена. Впадає в око антисанітарний стан міста. Ми бачимо велику калюжу, через яку перекинуто дошку,  поряд розбите колесо та колія від возу, що недавно проїхав. Члени магістрату(міської ради) часто змушені одягати дерев’яне взуття, а інколи навіть ходулі, щоб не втопитися в багнюці. Дерев’яне взуття залишалось, зазвичай, біля входу в ратушу, тому по кількості взуття можна точно дізнатись про те, яка кількість міських радників добросовісно виконує свої обов’язки, адже обирали їх самі городяни.

А назустріч нам рухається під бій барабанів і веселу музику трубачів і волинщиків, з цеховими знаменами цех башмачників. Цехи - це об’єднання ремісників  однієї спеціальності. Вони виникли одночасно з середньовічним містом. Завданням цеху було регулювання ремісничого виробництва, визначення кількості і якості виробленого товару, а також взаємодопомога у випадку втрати працездатності і допомога членам сім’ї у випадку смерті годувальника. Цех мав свій устав, яким визначалось його внутрішнє життя, він був військовою організацією, що несла гарнізонну службу і брала участь у війні. А інколи влаштовували веселу святкову ходу по місту зі своїми знаменами, як бачимо сьогодні. Але веселощі та хороший настрій не заважають відлупцювати сільського ремісника з грубим взуттям, який порушив права цеху, що користується виключним правом продажу взуття певної якості і в певній кількості.

На вулиці ми бачимо калік-злидарів, яким дозволено просити милостиню біля собору. Вони заносяться  в спеціальні списки і складають особливий цех злидарів. Якщо ж до міста заходять інші жебраки, їх виганяють з міста палками.

Ратуша – будинок міського самоврядування.

                        Магістрат – міська рада.

                         Цех – об’єднання ремісників  однієї спеціальності.

4. Щоб дізнатись, що собою представляло ремесло в середньовічному місті ми розглянемо малюнок «В майстерні середньовічного зброяра»). 

Прогулюючись по середньовічному місту варто зазирнути в майстерню середньовічного ремісника. Якщо ви оглянете майстерню,  ви не побачите  тут ні машин, ні станків. Невеличкий ковальський горн і точильний круг, що обертається вручну, полиці з ручним інструментом: свердлами, кліщами,  долотами… Підмайстер вигинає залізо на дерев’яній заготовці з допомогою молотка. Саме такими примітивними інструментами створювались зразкові вироби, що задовольняли смак замовників і вражаючі нас сьогодні своєю красою. Що ж дозволяло середньовічному майстру (власнику майстерні) досягти таких неймовірних результатів?  А допомагала йому багаторічна виучка і спеціалізація на певному виробі. Адже свої вироби від початку і до кінця він виготовляв сам.  Ремісник довго вчився , засвоюючи всі прийоми і секрети ручної праці.

 Щоб рука перетворилася у віртуозний інструмент місяці і роки поряд з майстром трудився підмайстер. Він уважно спостерігав за кожним рухом майстра, переймав всі його прийоми і поступово досягав такої майстерності, що дозволяла йому претендувати на звання майстра. Щоб стати майстром він мав виготовити зразковий виріб – шедевр.

Біля майстра ми бачимо учнів-підлітків. Батьки віддали їх в науку до майстра, розраховуючи таким чином вивести «в люди». Учень поселявся в домі у майстра, годувався за його столом, виконував незначні доручення, прибирав, бігав за покупками і дуже поступово привчався до виконання найпростіших допоміжних робіт. Життя учнів було дуже важким.

Ремесло – дрібне ручне виробництво товарів кустарним способом.

Майстер – власник ремісничої майстерні.

Підмайстер – працівник, який оволодів спеціальністю але не став повноправним членом цеху.

Шедевр – зразковий виріб, виготовлений підмайстром. (визначення записати в зошит)

5. Ремісничих цехів у місті було багато. Вони виготовляли багато продукції. Використовується малюнок «Середньовічний ярмарок»).

Побувати в середньовічному місті і не відвідати ярмарок – неможливо! Це велика подія в середньовічному житті. Зазвичай торгівля в середньовічній Європі була справою важкою і небезпечною. На морі купців підстерігали пірати, на суші – розбійники. На кожному кроці феодали вимагали сплачувати мито: за проїзд через володіння, за користування мостами і переправами, за пил, що здіймали вози купців. Дороги дуже погані та для феодалів це добре. Бо все, що випаде з воза на землю,  належить феодалу. Звідси і приказка «Що з воза впало – те пропало».  Щоб захистити себе купці об’єднувалися в гільдії(союзи купців одного міста). Вони наймали охорону і подорожували великими групами. Щоб захищати своє майно і витіснити з торгівлі своїх суперників купці 70 німецьких міст у XIV ст. об’єдналися в Ганзу  -  союз міст для торгівлі на Балтійському і Північному морі.

Але купці, що везли товари на ярмарок знаходились під особливим захистом короля. На час ярмарку припинялись феодальні війни.  Ось на такий багатолюдний і гомінкий ярмарок заглянемо і ми з вами. Відкриття ярмарку починалось богослужінням в місцевому соборі. Після закінчення служби ударом дзвона ярмарок оголошувався відкритим. Вулиці і територію ярмарку заповнює різномовний натовп. Торгують і дорогими заморськими товарами і дешевими місцевими.

Поряд з купецькими крамницями стоїть столик, за яким сидить міняйло. На ярмарку без них не обійтися. В середні віки кожен імператор, король, сеньйор, єпископ і навіть великі міста чеканили власну монету. Щоб розібратися в різноманітних грошових системах потрібні були спеціалісти. Такими спеціалістами в грошових справах і були міняйли. Вони виконували також операції по переводу грошей. Адже незручно і небезпечно везти багато грошей з іншого міста чи іншої країни.  За всі операції міняйли отримували великі відсотки. У них поступово накопичувалося багато грошей. Вони почали давати їх  у борг під великий відсоток. Так міняйли ставали лихварями. З міняйл і лихварів вийшли перші банкіри – власники банків.

 Прямо перед нами монах, що торгує вином. До нього підходить сліпий жебрак за милостинею але лицемірний монах прикидається, що не помічає жебрака, чекаючи вигідного покупця.

Направо від нас натовп зібрався дивитися виступ ярмаркових комедіантів. Починається вистава. Жонглери співають і розповідають, перекидаються і жонглюють. Так і сипляться жарти і насмішки над феодалами, духовенством, горожа нами. Натовп регоче. Посеред вистави жонглери сходять зі сцени і збирають гроші зі слухачів. А навколо вирує ярмарок.

    Ганза – союз міст для торгівлі на Балтійському і Північному морі.

    Гільдія – союз купців одного міста.

    Міняйли – люди, які обмінювали гроші.

  Лихварі – міняйли, які давали в борг під відсотки (визначення записати в зошити по ходу розповіді).

Вчитель.   На уроці  ви побачили як жили люди в середньовічному місті; пройнялися певним настроєм для розуміння   середньовічної людини, що жила у місті; уяснили, що хоч життя середньовічного городянина і було непростим але все ж таки дуже відрізнялося від життя людини у селі.

Додаток № 1

Успіхи в господарстві.

1.З XI століття почали зменшуватися території, зайняті лісами. У глухих лісових хащах селяни вирубували дерева і викорчовували пні, розчищаючи ділянки під посіви. У багатьох місцях осушували болота. Землі, що раніше пустували, зазеленіли сходами. Виникло багато нових поселень.

Освоєння нових земель стало можливим тому, що у селян з'явилося більше залізних знарядь праці. Крім легкого плуга, дедалі більше застосовували важкий колісний плуг, який не тільки глибше зорював грунт, а й перевертав скиби землі. Селянин обробляв земельну ділянку таким плугом два-три рази, а потім розпушував грунт дерев'яною бороною із заліз­ними зубами.

Значно більше уваги селяни стали приділяти розведенню садів, городів, виноградників.

Продукти землеробства ста­вали різноманітнішими. Врожаї виросли більш ніж удвічі. В Анг­лії, наприклад, збирали зерна у 4—5 разів більше, ніж сіяли. З'явилося багато млинів, спочат­ку водяних, а потім вітряних; вони забезпечували швидший і якісніший помел зерна.

З розширенням посівних площ і підвищенням врожайності заготовлялось більше корму для худоби. У господарствах збільшились череди корів, волів, отари овець. Після винайдення зручного хомута коней використовували не лише у військовій справі, а й для перевезення вантажів. Увійшли в ужиток підкови, що захищали кінські копита від пошкоджень. Коней стали запрягати у плуги; це приско­рювало оранку землі. Так кінь став сильнішим і витривалішим помічником селянина, ніж звичний віл.

Для виготовлення залізних знарядь праці потрібно було багато металу. У Європі збільшився видобуток залізної руди, удосконалювались виплавлення та обробка металів. Розвива­лися ковальська і зброярська справи

Населення Європи вже не задовольнялося лише лляним одягом. Більше робили тепер тканин із вовни. У народі навіть склалося прислів'я: «Вівця перемогла льон». Лляні і вовняні тканини ткали на великих горизонтальних верстатах.

 Ремесло відокремлюється від сільського господарства. У період раннього середньовіччя селяни самі виготовляли потрібні їм речі й забезпечували феодалів усім необхідним для життя, тобто ремесло не було відокремлено від сільського господарства.

Та для виготовлення колісного плуга чи вироблення сукна потрібні були складні пристрої, спеціальні знання і навички у праці. Серед селян виділялись «умільці» — знавці того чи іншого ремесла. Щоб успішно займатися своєю справою, селянські ковалі, теслі, гончарі та інші ремісники змушені були менше часу приділяти сільському господарству. Ремесло ставало їхнім основним заняттям. Врожаї стали вищими, тому селяни могли обмінювати частину продуктів на вироби ремісників. А ремісник, одержу­ючи ці продукти в обмін на свої вироби, міг прохарчувалися лише своїм ремеслом, не займаючись сільським господарством. Так розвиток господарства привів до поступового відокрем­лення ремесла від землеробства, поширенню торгівлі і виникненню міст.

 

Додаток № 2

 

 

Задача №1.

Граф Корнуельський (Англія) у квітні 1183 року подав у суд на городян Ральфа, Жильберта і Журдена , обвинувативши їх у тім, що вони, його кріпаки втекли зі своїх вільних сіл у жовтні минулого року. Тому він вимагає, щоб їм не давали прав вільних громадян. Жильберт нагадав, що він втік не в жовтні, а в лютому минулого року.

                       Яке рішення має прийняти суд?

    Поясніть прислів’я «Міське повітря робить людину вільною»

Задача №2.

У документах повідомляється, що перші сеньйори деяких нових міст звільняли усіх, хто прибуде на постійне проживання в це місто, від сплати податків на міську землю. Ці та інші пільги вони надавали всім жителям нових міст. Незважаючи на те. що серед них були і кріпаки, які втекли від своїх феодалів.

           Чому так чинили перші сеньйори?

Задача №3.

Сеньйором міста Страсбурга в Німеччині був єпископ. Його люди судили городян, призначали цехових старшин, збирали податки і мита, відали карбуванням монети, одержували гроші за користування міськими вагами і мірами. Городяни щорічно відбували на користь єпископа 5-ти денну панщину, ремісники зобов’язані були постачати йому певну кількість товару, купці в поїздках виконували його доручення.

Чим влада сеньйора заважала розвитку ремесла і торгівлі?

Як пов’язане з боротьбою міст прислів’я «Немає землі без сеньйора»

  Афіни і Спарта

 Хід уроку.

І. Перевірка знань.

1.З яких джерел ми дізнались про історію стародавньої Греції?

2. Назвіть найдавніші цивілізації ст Греції.

3. Чому вони називаються палацовими?

4. В яких стліттях вони існували?

5. Якими були заняття стародавніх греків?

6. Чим стародавня греція відрізняється від вивчених нами цивілізацій?  Чи була вона єдиною країною?

7. Чому?.

8. Що таке поліс?

9.Чи були жителі сародавньої Греції рівні в своїх правах?

10. Хто такі аристократи?

11. Поясніть значення терміну «демос»

ВСТУП.

 Я запрошую вас побувати  в Стародавній Греції V ст. до н.е., в золотий вік грецької історії. У ті часи суперничали два великих міста - Афіни і Спарта. Афіняни вважали своє місто «серцем Еллади». А Спарта славилася своїми непереможними воїнами, суворим вихованням юнаків і своєрідними законами.

Давні греки казали, що їхня країна Еллада ніби стоїть на двох ногах – однією були Афіни, іншою – Спарта

Багато слів, які народились в Давній Греції ми вживаємо в нашому житті. Стародавня Греція залишила після себе великий культурний спадок.

 Сьогодні на уроці ми порівняємо ці два поліси.  Порівювати ї ми будемо за планом.

1.   Географічне положення .

2.   Природні умови і заняття населення.

3.   Суспільний устрій.

4.   Політичний устрій

 

І.  Географічне положення

Робота з картою.  Гра «Знайди помилку»

–Ви знаєте, що Греція  була поділена на     5  частин.

Західна, центральна і східна.

Природні умови всіх частин були схожі.

1.   Географічне положення.   

Запрошую вас до Центральної Греції, де на півострові Аттика, в центрі родючої долини, в 5 км від моря розташувалось місто Афіни. Місто виникло далеко від моря, тому афіняни збудували на березі зручної бухти порт Пірей і з’єднали його з Афінами довгим коридором  з двох стін.  У Піреї розвантажувались кораблі, привозили ліс, зерно, худобу, рабів, а вивозили вироби грецьких ремісників.

За давньою легендою, щоб стати покровителем цього міста в боротьбу вступили Посейдон (бог моря) і Афіна (богиня мудрості та війни). Верховні боги Олімпу для вирішення цього спору повеліли зробити місту подарунок і той, чий подарунок буде більш значущим і стане покровителем міста.

Вдаривши тризубцем у скелю, на якій висіло  місто, Посейдон подарував місту ключ, з якого била морська вода. У місці удару списа Афіни виросло прекрасне маслинове  дерево, яке і визнали верховні боги кращим і більш цінним подарунком для городян. Таким чином, місто потрапило під заступництво богині організованої війни і мудрості і став називатися її ім'ям. Оливкова гілочка-символ Афін.

У 9 столітті на півострові Пелопоннес в області Лаконіка  дорійці заснували поселення, підкорили місцеві ахейські племена, приєднали область Мессенію. Так склалось державне утворення Лакедемон – Спарта. Малюнок- воїн.

ІІ. Природні умови і заняття населення.

 Аттика дуже бідна на природні ресурси. Її землі сухі і кам’янисті, на них добре ростуть лише оливки і виноград. Хліба афінянам часто не вистачало. Природа ніби кинула виклик людям , і вони на нього відповіли.

 

 

Робота з таблицею.  Природа Аттики  і боротьба людини за існування.

 

Виклик природи	Відповідь людини
В Аттиці багато гір, непридатних для землеробства	Греки добували в копальнях багато мармуру і срібла.
В Аттиці багато гончарної глини	Греки уславились на весь світ розписними вазами з обпаленої глини (керамікою)
Береги Аттики скелясті,порізані.	Греки створили сильний флот і навчились захищатись з моря.
В Аттиці добре ростуть лише оливки  та виноград.	Греки прославились своїм чудовим вином та маслиновою олією.
Безліч грецьких островів розкидано  в морях,спілкуватись грекам було непросто	Море стало другим домом греків, вони уславились  як мореплавці і першовідкривачі нових земель

 

Заняття давніх греків : вирощування маслин  та винограду, мореплавство, торгівля, ремесла,

Спарта.  Землі були родючі і придатні для землеробства. Зручних бухт для кораблів було мало, берег заболочений, багато мілин.

 Дорійці перетворили місцеве населення на своїх рабів і називали їх ілотами. Ілоти виконували різну роботу: обробляли землю,  пасли худобу. Кожен міг скривдити, навіть убити ілота. Щоб ілоти ніколи не повставали, щороку спартанці вбивали кращих з них.

Місцеве населення за чисельністю було в 5-6 разів більшим за спартанську громаду.

Спартіати повинні були утримувати в покорі завойоване населення ,  вони не займались ні господарством, ні торгівлею. Їхнім головним заняттям була війна.

ІІІ. Суспільний і політичний устрій.

Розглянути суспільний і політичний устрій я пропоную, спираючись на презентацію.

     Слайд 1

Слайд 2. Населення поділялос на 2 групи.  До першої належали знатні та багаті, нащадки перших поселенців. Усього в Аттиці налічувалось 50 таких знатних сімей.

Як їх називали?  Аристос

Аристос  +   кратос- влада = аристократія (влада найкращих людей)

Щороку з-поміж них обирали 9 правителів поліса- архонтів – один керував міськими справами, другий був головним жерцем, третій командував військом, шестеро були суддями.

Прості вільні  люди  - селяни і ремісники, (гончарі пекарі, шевці, будівельники, сандальники і ковбасники)  - народ або демос

Демос не приймав участі в управлінні полісом.

Раби  - не громадяни поліса, полонені, діти рабів, народжені в рабстві, продавали в рабство також вільних селян, які не змогли вчасно сплатити борги.

Боргове рабство- боргові камені

 Робота з документом стор 149

Чому  необхідно провести реформи?

Слайд 3.Реформи Солона

Текст на слайді

Слайд  4. Остракізм

Засуджений до смерті філософ Сократ випив за вироком отруту

Фізкультхвилинка.

Слайд 5. Спарта.

Слайд 6-9  текст на слайді

Слайд 10

Лікург  жив приблизно в 9 ст до н. е. Закони створив з допомогою дельфійського оракула. Віщунка  храму, який розташувався в Дельфах – Піфія відповідала на запитання, її відповіді тлумачили жерці.

     Слайд 11  Закони Лікурга

Уся орна земля належала державі, спартіати лише користувалися нею. Купувати і продавати землю заборонялося. Усі родини мали приблизно однаковий рівень достатку — серед спартіатів не було дуже багатих або дуже збіднілих. Навіть царі не перевершували своїм багатством пересічних громадян. Срібні та золоті гроші вилучали з обігу, використовували тільки мідні та залізні — важкі й малокоштовні. Внутрішня торгівля майже згасла. Іноземних купців не шанували, продавати прикраси й коштовності було заборонено. Відсутність багатства швидко знищила в Спарті крадіжки, хабарництво та інші злочини. Навіщо наживатися, якщо не можна скористатися багатством?

Усі житлові будинки споруджували без розкоші та прикрас. Навіть харчувалися всі однаково. Для цього влаштовували спільні обіди (сиситії). Харчування в сиситіях було обов'язковим для всіх, навіть царів.

 

Закріплення.

1.   Що спільного було  у двох таких несхожих держав, як Афіни і Спарта?

2.   Завдання «знайди помилку»